З початку збройної агресії Російської Федерації проти України та переміщенням громадян на більш безпечні території України та закордон, досить актуальним стало питання оформлення працівниками відпусток без збереження заробітної плати за професіями, дистанційна робота за якими не може належним чином забезпечити виконання трудових обов’язків.

 

Якими нормативно-правовими документами врегульовано питання надання відпустки без збереження заробітної плати?

Згідно з частиною 1 та 2 статті 84 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Аналогічні норми частини 2 статті 84 Кодексу законів про працю України містить частина 1 статті 26 Закону України «Про відпустки».

Необхідно зазначити, що в період воєнного стану в Україні питання надання відпусток без збереження заробітної плати врегульовано Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

При цьому, норми частини 3 та 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлюють можливість надання відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку та тривалістю до 90 днів.

 

Як надається відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку в умовах воєнного стану?

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпустки».

Практична реалізація вказаної норми має наступні характерні риси:

– відпустка за цією підставою надається без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;

– відпустка за цією підставою надається будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодженням роботодавцем;

– відпустка за цією підставою не є обов’язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання, тобто залежить від волі роботодавця.

Необхідно також зазначити, що час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до пункту 4 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки».

 

В яких випадках відпустка без збереження заробітної плати надається тривалістю до 90 днів в умовах воєнного стану?

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки».

Вказаний вид відпустки не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівнику відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки». Працівники набувають права на новий вид відпустки без збереження заробітної плати з певними особливостями, починаючи з 19.07.2022.

Практична реалізація вказаної норми має наступні характерні риси:

– відпустка за цією підставою надається тривалістю не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану;

– за цією підставою надається виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;

– за цією підставою надається в обов’язковому порядку за заявою працівника;

– за цією підставою надається роботодавець не може відмовити працівнику у наданні цієї відпустки.

Зважаючи на характер та обов’язковість надання такої відпустки роботодавець може вимагати підтвердження факту, що працівник виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Однак, спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений чинним законодавством України, а отже рішення щодо надання відпустки у цьому випадку може прийматися на підставі доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці на територію України або втрати статусу внутрішньо переміщеної особи, виходячи із умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.

Федерація професійних спілок України висловила позицію, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.

Однак, вказана позиція є досить спірною, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чітко не встановлює такі обмеження та можливо припустити, що з урахуванням продовження воєнного стану в Україні виникнуть спори щодо кількості надання відпусток без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів, з урахуванням часу необхідності перебування за межами території України чи часу перебування в статусі внутрішньо переміщеної особи.

 

Чи є ще варіанти коли можливо скористатися правом на відпустку без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану?

У період дії воєнного стану за відповідним переліком категорій працівників зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за бажанням працівника, відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки».

Крім того, у період дії воєнного стану зберігається право працівників на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Вказана відпустка надається за заявою працівника та згодою роботодавця. Вказане є правом а не обов’язком роботодавця.

Також, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який наразі діє до 31.08.2022. Термін такої відпустки не включається до загального терміну (15 календарних днів) відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за сімейними обставинами та з інших причин.

 

Відпустка без збереження заробітної плати є чудовою можливістю для працівника вирішувати свої нагальні питання або виїхати за межі території України для убезпечення себе під час військової агресії Російської Федерації, якою він може скористатися. Такий вид відпусток може надаватися в обов’язковому порядку з ініціативи працівника, для реалізації його прав, чи за погодженням з роботодавцем. Однак, надати так відпустку без ініціативи працівника роботодавець не має законних підстав, а тому будь-які маніпуляції з його сторони в цьому питанні є порушенням норм чинного законодавства України.