В умовах воєнного стану трудове законодавство продовжує активно оновлюватись. Деякі зміни пов’язані з необхідністю врегулювання сфери трудових відносин в особливий період, а деякі з потребою його адаптації до сучасних економічних умов. Так, зокрема, з метою осучаснення трудового законодавства Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» від 18.07.2022 № 2421-IX.
У зв’язку з цим було введено нову особливу форму трудового договору – трудовий договір з нефіксованим робочим часом, який може використовуватися роботодавцями у випадках, коли у них виникає потреба у залученні працівників на нерегулярній основі для виконання тих чи інших робіт.
Будь-які законодавчі зміни, навіть позитивні, створюють не менше проблем, оскільки на початкових етапах використання нової особливої форми трудового договору питань як серед роботодавців так і серед працівників не менше, а скористатися нововведеннями потреба є.
На яких умовах виконується та оплачується робота працівника за трудовим договором з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» від 18.07.2022 № 2421-IX визначено, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої таким трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи, однак це не означає, що роботодавець може у будь-який момент звернутися до працівника і вимагати негайного виконання роботи, в якій виникла необхідність.
З метою уникнення та попередження конфліктних ситуацій між роботодавцем та працівником передбачено, що у трудовому договорі, укладеному на умовах нефіксованого робочого часу, сторони мають визначити:
– спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
– спосіб та максимальний строк повідомлення роботодавця про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
– інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Тобто, для працівника на умовах нефіксованого робочого часу забезпечуються такі ж вимоги щодо тривалості робочого часу і часу відпочинку, як і для працівника за звичайним трудовим договором.
Однак, з метою дотримання інтересів роботодавця передбачено, що працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану відмову виконати роботу у базові дні та години.
Що стосується умов оплати роботи, виконаної працівником на умовах нефіксованого робочого часу, то заробітна плата виплачується такому працівнику за фактично відпрацьований час, а не у фіксованому розмірі, як за звичайним трудовим договором.
Також працівник і роботодавець можуть передбачити у трудовому договорі застосування відрядної системи оплати праці, коли заробітна плата виплачується за фактично виконану працівником роботу за встановленими у трудовому договорі відрядними розцінками.
Також слід відзначити, що мінімальна тривалість робочого часу працівника становить 32 години протягом календарного місяця. Якщо працівником відпрацьовано менше 32 годин протягом календарного місяця, то заробітна плата виплачується йому не менше, ніж за 32 години робочого часу, відповідно до умов оплати праці, що визначені трудовим договором.
Як має оформлюватися трудовий договір з нефіксованим робочим часом?
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом в обов’язковому порядку укладається у письмовій формі.
Протягом 3 місяців з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» від 18.07.2022 № 2421-IX Державна служба України з питань праці зобов’язана розробити і затвердити типову форму трудового договору з нефіксованим робочим часом, якою потрібно буде керуватися під час укладення такого виду договорів.
Крім того, у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом сторони обов’язково мають визначити способи та строки повідомлення один одного про необхідність виконання роботи, готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання, базові години та дні, в які від працівника може вимагатися виконання роботи.
Також у договорі сторони можуть визначити додаткові підстави для його припинення, які не передбачені чинним законодавством України. Однак такі підстави повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або ж з обставинами економічного, технологічного, структурного чи іншого аналогічного характеру. Тобто, припинення трудового договору без об’єктивних причин не допускається у будь-якому разі, навіть за умови попереднього повідомлення.
Які передбачені обмеження у використанні трудового договору з нефіксованим робочим часом?
Для того, щоб роботодавці не зловживали використанням договорів з нефіксованим робочим часом встановлено обмеження щодо їх використання, а саме кількість таких договорів в одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець, а для роботодавців, які використовують працю менше ніж 10 працівників – не більше одного такого трудового договору.
За порушення встановлених обмежень передбачено юридичну відповідальність роботодавця, а саме:
– за перевищення допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
– за оформлення працівника за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі, коли він фактично виконує роботу протягом усього робочого часу, який встановлений роботодавцем для працівників за звичайними трудовими договорами – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Разом з тим, слід відзначити, що для працівників на умовах нефіксованого робочого часу немає обмежень у кількості роботодавців, з якими може працювати такий працівник, а роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, що виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за іншими трудовими договорами.
Також, у роботодавця, який співпрацює з працівників на умовах нефіксованого робочого часу понад 12 місяців будуть виникати особливі обов’язки, оскільки у такому випадку працівник може звернутися з вимогою про працевлаштування за звичайним трудовим договором, строковим або ж безстроковим. Протягом 15 днів роботодавець повинен або працевлаштувати працівника, або ж надати йому вмотивовану відмову у працевлаштуванні.
Через 90 днів з дня отримання відмови працівник знову може звернутися з подібною вимогою про працевлаштування до роботодавця.
Робота за трудовим договором з нефіксованим робочим часом очевидно дає низку переваг як для роботодавців так і для працівників.
Роботодавці отримують можливість залучати працівників не за цивільно-правовими договорами або взагалі без будь-якого оформлення та зняти ризики нарахування штрафів за неоформлення трудових відносин з такими працівниками, а також убезпечує від необґрунтованої відмови працівника виконувати роботу, адже за це його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Працівники, в свою чергу, відтепер будуть користуватися трудовими і соціальними гарантіями передбаченними чинним законодавством України на рівні з працівниками, оформленими за звичайними трудовими договорами. Водночас, таким працівникам варто враховувати, що з переходом на роботу за трудовим договором з нефіксованим робочим часом зміняться умови оподаткування отримуваних ними доходів, вони будуть оподатковуватися так, як і для працівників за звичайними трудовими договорами, що може стримувати від переходу на роботу за такими договорами.