Ефективні способи захисту комерційної таємниці завжди цікавлять власників та керівників бізнесу, які зацікавлені в розвитку бізнесу. Однак, найбільші ризики розголошення комерційної таємниці існують з боку саме працівників компанії, які мають доступ до комерційної таємниці. Їх дії можуть бути умисними, з метою виконання умов змови з конкурентами, або з необережності, шляхом халатного відношення до техніки чи документів, які використовуються під час роботи.

Незважаючи на те, що більшість бізнесменів намагаються впроваджувати режим комерційної таємниці, а розвиток сучасних технологій лише створює нові можливості для ефективного її захисту, питання в цій сфері не втрачають своєї актуальності.

Що таке комерційна таємниця?

Відповідно до положень чинного законодавства України комерційна таємниця є об’єктом інтелектуальної власності. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 505 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 36 Господарського кодексу України роботодавець самостійно може визначати коло відомостей (об’єм інформації), що становлять для нього комерційну таємницю. Так, під комерційною таємницею розуміється інформація, яка:

  • є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить;
  • має комерційну цінність;
  • була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ч.1 ст. 505 ЦКУ).

Таким чином, це може бути будь-які відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до чинного законодавства України не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Які існують методи захисту комерційної таємниці?

З метою уникнення негативних наслідків, які можуть бути пов’язані із витоком інформації та як наслідок розголошення комерційної таємниці, важливим є чітке встановлення режиму комерційної таємниці, що може включати наступні мінімальні заходи:

– включення положень про захист комерційної таємниці до трудових договорів (контрактів), посадових інструкцій, договорів з контрагентами;

  • підписання договору із працівниками про нерозголошення інформації;
  • визначення чіткого переліку інформації, що становить комерційну таємницю;
  • затвердження локальних політик про комерційну таємницю, які відображатимуть порядок використання та поширення такої інформації, що до неї належить, а також відповідальність працівників за неправомірне розповсюдження комерційної таємниці;
  • встановлення програмного забезпечення, що унеможливлює роботу шкідливих програм;
  • встановлення обов’язку обмежити доступ до робочого комп’ютера третіх осіб, зокрема шляхом встановлення пароля або іншого коду доступу, заборони використовувати домашні принтери для роздрукування робочих матеріалів.

Однак, проста наявність положення про забезпечення комерційної таємниці або переліку відомостей, що є комерційною таємницею, не є достатніми заходами щодо її захисту. Відповідно, важливим є запровадження цілісної моделі захисту комерційної таємниці, що дозволить захистити компанію від витоку інформації.

Способи захисту комерційної таємниці мають бути визначені та запроваджені виключно на розсуд власника бізнесу, але вони повинні сформувати ефекивну систему механізмів протидії витоку інформації.

Які існують види відповідальності за розголошення комерційної таємниці?

Поняття збирання, використання та розголошення комерційної таємниці мають рызне нормативне значення.

Відповідно до частини 3 статті 36 Господарського кодексу України розголошення комерційної таємниці є діями з ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Майже аналогічне визначення наведене у статті 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Згідно з частиною 6 статті 36 Господарського кодексу України за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Чинним законодавством України визначено дві форми захисту порушених прав на комерційну таємницю – судова та адміністративна.

Захист порушених прав на комерційну таємницю в межах адміністративної форми здійснюється Антимонопольним комітетом України. Такі положення визначені Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», який одним із проявів недобросовісної конкуренції визначає розголошення комерційної таємниці.

Судова форма захисту передбачає настання цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність за розголошення комерційної таємниці найчастіше полягає у формі відшкодування понесених потерпілою стороною збитків.

Факт нанесення збитків та необхідності їх відшкодування важко доказувати в суді, а специфіка комерційної таємниці лише ускладнює це завдання. Відповідно до позиції Верховного Суду в таких категоріях справ, застосування такого виду відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Щодо питання застосування дисциплінарної відповідальності Кодексом законів про працю України не врегульовано питання відповідальності за розголошення комерційної таємниці, єдине згадування комерційної таємниці стосується того, що умови її нерозголошення та відповідальність за їх порушення належить до істотних умов трудового договору в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин. Однак, у разі затвердження положення про комерційну таємницю, внесення окремого розділу до статутних документів, трудових договорів (контрактів) та посадових інструкцій її розголошення можна розглядати як порушення трудової дисципліни і накладати дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення, що передбачені статтею 147 Кодексу законів про працю України.

Адміністративна відповідальність встановлена частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, передбачено, що відповідальність за розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця карається накладенням штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 232 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності. Санкцією за цією статтею є накладення штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Однак, важливим є той факт, що за весь час незалежності України жодного обвинувального вироку так і не було винесено, але був один виправдувальний.

Незважаючи на те, що суб’єкти господарювання, права яких порушено розголошенням комерційної таємниці, мають альтернативні шляхи для захисту та притягнення порушника до відповідальності, розвиток та захист бізнесу залежить перш за все саме від власників компаній, які мають запровадити чіткі та дієві способи захисту комерційної таємниці, що створять єдину ефективну систему, спроможну забезпечити належний рівень її захисту та в подальшому зможе полегшити доведення вини порушника та стягнення з нього збитків.